Архів Публікацій

Майже вичерпно про перевертання прапора. Валерій Дротенко (відео)

Валерій Дротенко

Дискусія на тему зміни держсимволіки вже виникала – рік тому.

Greczylo_zik_291112

Чотири тижні тому, котрим передувало три тижня терплячого спостерігання та очікування бодай якихось дій від ОО, котра після розгону 30.11 безроздільно «заступила» на керівництво Майданом, у переддень чергового (як завжди – «вирішального») Віче, я не втримався й дозволив собі вдаритися у фен-шуй, езотерику й геральдику разом узяті, і написав «диптих» статей під назвою «Прапор – золотим догори, державну владу – з голови на ноги!».

 

Щоправда, езотерику, фен-шуй та дещицю геральдики я добряче приправив історією, етологією і конспірологією, чим перетворив статті на такі, котрі вже не розбираються по запчастинах.

На фото – львівські геральдисти та історики.

Одначасно зі мною, на тему перевернутого прапора «розродився» Андрій Окара.

Поклик у нас обох був один – щоб Майдан, зрештою, почав перемагати.

Я довго «виношував» цей матеріал, все зволікаючи з публікацією, оскільки ніяк не вдавалося отримати коментарі геральдистів з цього приводу (в ідеалі – я також хотів би отримати коментарів від згадуваної п.Скорик). Вирішивш, що час «сплив» і треба публікувати за будь-яких обставин, я «всмалив» – і одразу, мов по команді, «прокинулися» прихильники традиційного прапора, котрі написали, що «синьо-жовтий – то прапор, під котрим Болбочан вибив більшовиків з Катеринослава, під яким була купа інших перемог, а усі, хто закликає до перевертання прапору – то кремілвські шпигуни», ну і все в такому ж ключі.

Слід зазначити, що з тієї хвилі праведного обурення апологетів Скоропадського та пуристів історії, була певна користь – одразу ж знайшлися геральдисти (з котрих я так марно намагався вибити коментарі _до_ публікації), і вдалося з’ясувати ось що.

Пан Андрій Гречило – голова Українського геральдичного товариства, а також співробітник Інституту Української археології та вивчення джерел, люб’язно надав мені майже вичерпну інформацію щодо теми прапора. Дозволю собі опублікувати наше інтерв’ю (дещо підредаговане), котре спонтанно відбулося через фейсбуковий чат.

  • Переписка почата: 22 грудня 2013 р.

Валерій Дротенко: Пане Адрію, доброго Вам часу доби! Вже понад 3 тижні намагаюся знайти кінці в темі про прапор

  • Andriy Greczylo: Добрий вечір! Та ні, тут все просто. Протягом останніх 10-15 років вдалося знайти багато архівних матеріалів, які все вияснили.

Валерій Дротенко: Якщо відволіктися від емоцій, а також “хто коли первертав” – який сухий геральдичний залишок? Чи має то певне езотеричне навантаження? Чи сакральний символізм?

Andriy Greczylo: Для прапорів є основною історична складова. Немає ні єдиних норм, ні правил виникнення національних прапорів – у кожному випадку вони індивідуальні. А щодо езотерики, чи сакральності, то це до прапорів відношення дійсно не має. Це вже результат чисто українського містицизму – намагання знайти якісь “невидимі” причини там, де їх немає. Найгірше, що це дійсно баламутить людей.

Валерій Дротенко: Просто, коли 1991р. затведжували прапор, якісь геральдисти в Раді переконували Кравчука, що жовтий (золотавий) має бути вгорі. Кажуть, Данило Яневський був свідком тієї розмови, але Кравчук тоді пристав на думку Лариси Скорик (котра просто всіх перекричала). Як-то кажуть, формат полеміки важливіший, за її предмет. До речі – був би вельми вдячним за посилання на добірку тих напрацювань, котрі “все розставили по місцях”

Andriy Greczylo: Та ні, я Данила знаю з 1991 р. (якраз і познайомилися на конференції про символіку), але тоді цей захід взагалі окрганізовувала КПУ й там питання було одне: це все “націоналістичне”. А розмов про порядок кольорів тоді взагалі не було ні на рівні спеціалістів, ні серед депутатів. Принаймні, на засіданнях комісії ВР цього ніхто не озвучував. Тому в тексті постанови про прапор, прийнятій у січні 1992 р., і було записано синій і жовтий. Консультували тоді я і Костя Гломозда. Був варіант “блакитний”, але наполіг на “синьому”, оскільки він більш світлостійкий і поняття саме має ширший зміст.

Andriy Greczylo: Про становлення національних символів я писав у своїй монографії “Українська територіальна геральдика”. Трохи матеріалів виставлено на нашому сайті та форумі: http://uht.org.ua/ua/ http://uht.org.ua/forum/

Валерій Дротенко: Дякую! Було б непогано влаштувати якісь теледебати з цього питання (чи прес-клуб), щоб “закрити” тему, нарешті.

Andriy Greczylo: Ось, минулого року була програма на Львівському ТБ: http://uht.org.ua/forum/viewtopic.php?f=8&t=546&start=20#p10273

Валерій Дротенко: До речі – я ще досі визначаюся (щодо прапора, сподіваюся, Ви мене зрозумієте правильно).

Andriy Greczylo: Та ні, я розумію. Одна справа, коли хтось ХОЧЕ щось дізнатись і сумнівається через різну інформацію. І зовсім інша, коли починають мантру про “геральдичні правила”, “фен-шуй” і ще казна що. А основне: Ось перевернемо прапор – і заживемо!…” З цим уже дійсно біда.

Валерій Дротенко: У що віриш, те й маєш. Віриш в успішність синьо-жовтого – будеш успішний під ним, ну і тд.

Andriy Greczylo: Я займаюся дослідженням символів уже 25 років. І тут основним критерієм був лише один – історичний. Був би прийнятий у 1918-1920 рр. жовто-синій, – я б обстоював його.

Валерій Дротенко:Хоча, з іншого боку – 1918-1920 не закінчився успіхом, м’яко кажучи… Коли взагалі вперше з’являється жовто-синій прапор?

Andriy Greczylo: Та суть не в успіху. Без 1918 р. і УНР не було б ніякої Української державності, ні у формі УРСР, ні теперішньої. Не в прапорі проблема, а проблема в тому, як ми самі цю державу будуємо…

Andriy Greczylo: Поняття сучасних національних прапорів формувалося лише протягом останніх 200 літ. Більшість виникла як результат національно-визвольної боротьби. Як національний прапор із синьої та жовтої смуг воявився 1848 р. в Галичині. А загальноукраїнським він став лише після лютневої революції 1917 р., коли під блакитно-жовтими прапорами виходити тисячі українців не лише в Києві, Полтаві, Одесі, Херсоні, але й Петрограді, Томську, Владивостоці, Туркестані. Тому саме цей період можна вважати часом утвердження національного прапора.

Валерій Дротенко: Що ж, ще раз дякую за роз’яснення!

Andriy Greczylo: Прошу! Якщо щось цікавить, то будь-ласка, пишіть.

Звісна річ, я переглянув полеміку, котра мала місце у Львові, коли востаннє піднімалося це питання і пан Гречило мав можливість арументовано обстояти свою точку зору.

Люди, котрі того вимагали, справили враження бідних на реально корисні ідеї претендентів на політиків (чи громадських діячів). Єдиним аргументом, на який ті «діячі» могли розраховувати, то забобонність людей (оскільки все питання лежить в ірраціональній площині). Я б сказав, що вони мало б більший успіх десь на Півдні України, де люди більш вразливі до містицизму, аніж у релігійно-дисциплінованому Львові, де все ж більше раціоналістів.

Тим не менш, українці традиційно є чутливими до міфів та казок (на відміну від германців, котрі мали більше часу на вкорінення раціоналістичної моделі світосприйняття); споглядаючи, як Об’єднан Опозиція замість бліцкрігу вирішила «виграти у влади по очках», громадськість захоче «чуда», і, не виключно, віритиме, що те «чудо» таки настане, якщо перевернути прапор. Хай спробують – можливо, ця ідея набуде настільки широкої підтримки, що прапор таки врешті-решт перевернуть. Хай буде так, як буде, і з цим, хай не одразу, але погодиться навіть пан Гречило (особливо, якщо Майдан переможе після того). Тим не менш, ми маємо довести до відома громадськості вищевикладені аргументи й фактаж, які кожен хай пропускає через свій власний розум і світосприйняття.

Перша публікація авторського тематичного циклу – Прапор – золотим догори, державну владу – з голови на ноги!

Джерело

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>